Так, у справі, рішення в якій перелядав Вероховний суд, апеляційний суд визнав протокол слідчого експерименту недопустимим доказом і скасував обвинувальний вирок місцевого суду, згідно з яким особу було засуджено за ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (вбивство через необережність). 

Варто зазначити, що даний протокол містив відомості про те, що підозрюваному роз’яснили права, передбачені статтями 66, 67 Кримінального процесуального кодексу України, і попередили про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 384. ККУ, завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до 2 років або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. А за ч.1 ст. 385 відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України - караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 

Однак за висновком апеляційного суду, диспозиції зазначених статей КК України стосуються інших учасників судового розгляду, а права особи в статусі підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК України. І вони роз’яснені особі не були. Нагадаємо, за ч.3 цієї статті підозрюваний/обвинувачений має право:

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

Зазначимо, відповідно до українського законодавства, суд зобов'язаний визнати отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права - істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод.

Тобто докази, отримані за неналежного повідомлення особі її прав, є недопустимими.Водночас ВС наголосив на тому, що обов'язок повідомляти обвинуваченого про його права має бути виконаний як у контексті права не свідчити проти самого себе, так і права мовчати (постанова ВС від 03.07.2018 у справі № 568/1121/16-к).