Саме такий висновок зробив Касаційний Цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 08.11.2018 у справі № 521/20849/16, тим самим погодившись із висновками судів попередніх інстанцій.

За обставинами справи, позивач просив усунути іншого спадкоємця від права на спадкування на підставі ч.5 ст. 1224 Цивільного кодексу. Свій позов позивач мотивував тим, що відповідач ухилявся від допомоги спадкодавцеві, який знаходився у безпорадному стані.

Однак, у той же час, позивач не надав жодних істотних даних, які мають правове значення для вирішення спору та встановлення того факту, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, який зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

Зазначимо, у зроблених раніше постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц визначено, що  ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.