Такий висновок зробив апеляційний адміністративний суд м. Києва, розглянувши апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у м. Києві до платника податків (справа № 826/11111/18). 

За обставинами справи, контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.  При цьому, підставою такого звернення податківці вказали недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки (відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України).

За згаданою статтею, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, у такому випадку може бути застосований адміністративний арешт.

Апеляційний суд пояснив, що вказана підстава визначена для застосування адміністративного арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника контролюючого органу. Водночас положеннями пп. 94.6.2ст. 94 ПКУ визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Окрім того, аналогічна процедура накладення арешту коштів на рахунок платника податків передбачена у п. 3 розд. ІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.07.2017 р. № 632. Відповідно до нього, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, податкове законодавство розмежовує категорії «арешт майна» та «арешт коштів на рахунках платника податків» у процедурному аспекті. 

На думку апеляційного суду, обидва види арешту відрізняються за процедурою застосування: або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв'язку з цим, існує різна правова природа виникнення та регулювання таких предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Варто нагадати, що аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 27.11.2018 р. у справі №813/1080/18, від 20.11.2018 р. у справах №813/929/18 та №825/1722/18, від 06.11.2018 р. у справі №813/905/18.