У даній справі позивачка протягом передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини звернулася до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у прийнятті заяви через невірне зазначення прізвища батька. 

Після звернення до архівних установ та Українського бюро лінгвістичних експертиз, позивачка отримала експертний висновок про те, що розбіжності у написанні прізвища її батька виникли в ситуації контактного білінгвізму. Однак, незважаючи на  неодноразові виклики до нотаріальної контори,  відповідачі для надання ними письмової згоди на подання заяви про прийняття спадщини не з'являлися

Як результат – через деякий час державний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що неоднакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, які перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Апеляційний суд позов задовольнив, зазначивши що пропущення позивачем шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини було пов'язано з істотними труднощами для позивача, які полягали у встановленні ідентичності прізвищ спадкодавця та спадкоємця. 

Однак Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції. У своїй постанові ВС посилався на част. 3 ст. 1272 ЦКУ, згідно з якою за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. При цьому, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила част. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 

2) ці обставини визнані судом поважними.

Однак ВС зазначив, що неоднакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, які перешкоджали звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. А тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову (постанова від 24.04.2019 у справі № 303/7065/17).