В даній справі суди розглядали спір про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за прострочення постачання товару.  Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний, позов задовольнив частково.

Тоді відповідач у справі звернувся до касаційної інстанції, посилаючись, зокрема, на те, що судами попередніх інстанцій помилково не було взято до уваги роздруковане електронне листування позивача та відповідача.

Однак ВС залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Суди встановили, що між сторонами договору не впроваджена процедура електронного документообігу, а відповідач надсилав свої інформаційні повідомлення щодо виконання умов договору без дотримання вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документу та без завірення його своїм електронним підписом.

Верховний суд пояснив, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг".

Нагадаємо, за вищезазначеною нормою, електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

А положеннями ч. 1, 2 ст. 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладення електронного підпису завершує створення електронного документу і є його обов'язковим реквізитом.

А отже, електронне листування без електронного підпису є неналежним письмовим доказом.