Про це зазначає колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у справі № 922/788/19.

За обставинами справи позивач звернувся до суду у зв’язку з невиконанням договору поставки. Відповідач, він же постачальник продукції, в свою чергу, свої доводи обґрунтовував, посилаючись на скріншоти роздруківки e-mail-листування з позивачем.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд і, пізніше, касаційний суд, зробив висновок, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом.

Так, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з част. 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов’язковим  реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ.