За обставинами справи, 15 липня особа подала заяву про звільнення її за власним бажанням з 1 серпня. 25 липня вона відкликала подану заяву, проте Розпорядженням відповідача від 25 липня була звільнена з посади з 1 серпня.

26 та 27 липня позивач звертався до відповідача щодо врахування його заяви від 25 липня про відкликання заяви, однак 1 серпня отримав лист-повідомлення про розірвання трудового договору.

Верховний суд  зазначив, що за ст. 38 Кодексу законів про працю України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Таким чином, звільнення у порядку, передбаченому статтею 38 КЗпП України, є одностороннім волевиявленням працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, і він у будь-який момент до закінчення двотижневого строку з моменту подачі заяви може її відкликати. Крім того, працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, а він не залишив місце роботи і не вимагає припинення трудових відносин  (постанова ВС від 07.03.2018 у справі №810/2728/16).