Якщо у працівника є кілька підстав для надання цієї відпустки, загальна тривалість додатковоі відпустки не повинна перевищувати 17 календарних днів.

Крім того, право на додаткову оплачувану відпустку до досягнення дитиною 18 років (не 15 років) мають самотні матері. Це випливає зі ст. 1 Закону «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону «Про державну підтримку сім’ям з дітьми», відповідно до яких, дитина - це особа віком до 18 років.

Отримати таку соціальну відпустку на дітей співробітник може будь-коли протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу. Обов’язкова умова– особа має бути працевлаштована (пропрацювала принаймні 1 день) для отримання відпустки в рахунок року.

Варто зазначити, що строку давності щодо отримання таких додаткових соціальних відпусток українським законодавством не передбачено. Тобто якщо особа не скористалась своїм правом на таку відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, вона може використати її або, у випадку звільнення, отримати компенсацію.

Відповідно до ст. 24 Закону «Про відпустки» працівнику при звільненні виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Більше того, у випадку смерті працівника, ця грошова компенсація може бути виплачена його спадкоємцям.

У випадку звільнення, співробітник має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки на дітей. При цьому, він позбавляється права отримувати таку відпустку протягом 1 року на новому місці роботи (оскільки така відпустка надається лише раз на рік).