Витратна накладна не є підтвердженням вчинення правочину

Верховний суд не відніс витратну накладну до розрахункових документів (на рівні квитанцій, товарних чи касових чеків, квитків тощо), які можуть служити доказами встановлення зобов’язальних правовідносин між замовником та виконавцем.

dokumenty nakladnaЗа обставинами справи, особа звернулась до суду з вимогою розірвати укладений між ним та двома відповідачами (ФОП) договір купівлі-продажу меблів, стягнути з них сплачені за товар кошти, крім того - неустойку за необмін товару та ще 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Свій позов особа мотивувала тим, що встановлені відповідачами меблі мають суттєві дефекти, що унеможливлює їх експлуатацію.

Як єдиний доказ купівлі відповідного товару позивач надав  витратнунакладнуз печаткою меблевого салону. Однак апеляційний суд прийняв рішення, що такий документ не містить даних для підтвердження зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачами.

Це ж рішення пізніше підтримали і судді Верховного Суду.

Як зазначив ВС, до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих Цивільним Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (це передбачено ч. 1 та 3 ст. 698 ЦК України).

Тобто, це дає зробити висновок, що законодавець встановив пріоритет ЦК України в регулюванні договору роздрібної купівлі-продажу; у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

А п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір – це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердженням вчинення усного правочину є оформлення квитанції, товарного чи касового чеку, квитка, талону або інших розрахункових документів.

Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (абзац 2 ч. 11  ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Попри таке формулювання, Верховний Суд не дослідив приналежність витратної накладної до таких розрахункових документів, вказавши, що наведений позивачем доказ не є достатнім для підтвердження вчинення правочину(рішення ВС/КЦС від 10.10.18 у справі№ 362/2159/15-ц).

З цієї позиції варто згадати пояснення Вищого господарського суду України  в Інформаційному листі від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012, відповідно до якого підписання покупцем видаткової накладної є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Прочитано 2496 разів