Орган досудового розслідування кваліфікував дії особи за ч. 3 ст. 368 КК як прийняття службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів про наявність у діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 3 ст. 368 КК, а саме, вимагання неправомірної вигоди, та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 368 КК.
З таким висновком погодився і Верховний суд. За позицією ВС апеляційний суд обґрунтовано підтвердив правильність кваліфікації дії засудженого за ч. 1 ст. 368 КК, зазначивши, що хабародавець, унаслідок відсутності у нього повного переліку правовстановлюючих документів на житловий будинок, прагнув уникнути встановленої, тобто законної процедури вирішення питання щодо одержання пільгового тарифу на електроопалення, що виключає факт вимагання неправомірної вигоди (постанова від 20.11.2018 у справі № 621/2190/16-к).

Варто пригадати і подібну позицію ВСУ у постанові від 21.01.2016 року (справа № 5-124кс15), за якою вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо.