Крім того, ст. 107 КЗпП України передбачає подвійний розмір оплати за роботу у святковий чи неробочий день:

відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 

працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 

працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

При цьому, оплачуються години, фактично відпрацьовані працівником у неробочий день. Або, за бажанням співробітника, надається інший день відпочинку.

Водночас, законодавство про працю не містить вказівки про те, чи можна розцінювати чергування у вихідні як роботу в розумінні  ст. 71, ст.72 КЗпП України.

За обставинами справи, рішення у якій переглядав Верховний суд, працівник звернувся про стягнення заборгованості по оплаті за роботу у вихідні та святкові дні, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Хоча місцевим судом позов було частково задоволено,  апеляційний суд в позові відмовив.

За правовою позицією Верховного суду, за чергування не передбачається оплата, натомість, надається відгул. Зокрема, ВС нагадав, що у п. 1, 2 постанови Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 02 квітня 1954 року № 233 «Про чергування на підприємствах і в установах»,  чергування робочих і службовців на підприємствах і в установах після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть вводитися у виняткових випадках і тільки по погодженням з профспілковим, місцевим комітетом. Чергування у вихідні і святкові дні компенсуються наданням протягом найближчих 10 днів відгулів тієї ж тривалості, що і чергування.

Суд встановив, що працівник був залучений у вихідні саме до чергування (що підтверджується графіками чергувань відповідальних працівників затверджених наказами директора підприємства, а також копіями табелів обліку використання робочого часу, в яких святкові та вихідні дні чергувань позивача не зазначені, як робочі дні).

Проте позивач у період роботи з 2010 року по 2015 рік із заявами про надання відгулів до роботодавця не звертався, тому відгули не надавались. Оскільки спеціальна грошова компенсація за чергування не передбачена законом, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі, а відтак і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова ВС/КЦС від 26.11.2018 у справі № 489/4153/16-ц).