За українським законодавством право суду скасовувати заповіт не передбачене, що випливає з аналізу гл. 85 Цивільного кодексу України.
Так, адже заповіт – це правочин, хоча і односторонній, а, як ми знаємо, будь-який правочин не підлягає скасовуванню судом. Натомість, такий правочин (чи документ) суд може визнати недійсним, нікчемним, удаваним, фіктивним тощо. Крім того, передбачена можливість розірвання чи укладання судом договору – але не скасування.
Хто ж може скасувати заповіт? Відповідь міститься в ст. 1254 ЦК України, відповідно до якої скасовувати заповіт має право лише заповідач. Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).
Однак таке цілком очевидне, на перший погляд, правило було проігноровано судами першої та апеляційної інстанцій, які позов про «скасування заповіту» задовольнили.
Зважаючи на те, що суди не звернули увагу на відсутність, відповідно до цивільного законодавства України, можливості скасовувати заповіт, Верховний суд задовольнив касаційну скаргу та скасував відповідні рішення судів попередніх інстанцій (постанова ВС/КЦС від 28.11.2018 у справі № 2-1201/2005)
