У відповідній справі правомірність втручання у право позивача на недоторканність житла було перевірено слідчим суддею при наданні слідчому дозволу на обшук у його помешканні. Таким чином, у межах процедури санкціонування слідчим суддею обшуку було реалізовано механізм судового контролю правомірності втручання правоохоронних органів у право на повагу до свого житла у розумінні статті 8 Конвенції.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а.
Лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв'язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 ЄКПЛ, а також з урахуванням того, що в даній ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
Проте встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означало би констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК засади змагальності.
