Такий висновок зробив Верховний суд у постанові від 08.04.2019 р. у справі № 810/4559/15.
У зазначеній справі підприємство звернулося з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
На обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, оскільки невідображення контрагентами підприємства у податковій звітності податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій із позивачем не може бути підставою для позбавлення права на податковий кредит останнього.
Податковий орган в акті перевірки та у ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів, у той час як за аналізом отриманих від позивача документів судами не встановлено відхилень при їх складенні.
Окрім того, відповідачем (на якого положеннями част. 2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення) в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.
Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість спростовуються належним чином оформленими документами, а обставини щодо недекларування контрагентами позивача у податковій звітності сум податкових зобов'язань, що виникли за фактом виконання договорів із позивачем, не можуть розглядатися як доказ недобросовісності останнього.
Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Зазначимо, наведене відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України раніше в постанові від 31.01.2011 №21-47а10 у справі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
