Таку відмову платник податків оскаржив до суду. Усі три інстанції стали на бік позивача, однак пояснивши при цьому, що визнання дій ДФС щодо розірвання договору протиправними не поновлює договір з моменту набрання сили судовим рішенням, а визнає договір таким, що не розривався.

Ми ж нагадуємо, що відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. У такому разі протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин такого неприйняття.

Податковим кодексом України визначено також правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Та, найголовніше, за положеннями ст. 49 Податкового кодексу України, у випадку встановлення неправомірності відмови у прийнятті податкових декларацій, вони вважаються прийнятими у день їх фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідні висновки містяться в постанові ВС від 11.06.2019 у справі № 826/15949/15.