Зокрема, відповідно до ст. 12, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом 3 років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі пропущення цього строку, відповідно до част. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.
Втім варто знати, що законодавством передбачена можливість поновлення відповідного строку.
Так, згідно з част. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таке ж право стягувача закріплене у статті 376 КАС України, статті 433 ЦПК України, статті 329 ГПК України.
Однак при цьому встановлено, що стягувач в суді має довести, що такий строк пропущено ним з поважних причин.
При цьому у боржника зберігається право як заперечувати проти поновлення такого строку, так і оскаржувати ухвалене судове рішення у подальшому.
Зверніть увагу, законодавство не визначає переліку причин, які є поважними (такими, що не залежали від волі стягувача), та за наявності яких суд може поновити пропущений строк для пред’явлення до виконання виконавчого документа.
Якщо проаналізувати судову практику, такими поважними причинами здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред’явлення їх до виконання (справа № 607/21808/13-ц).
Також виконавчий лист міг бути виданий судом після строку, встановленого законодавством для пред'явлення виконавчих листів для виконання, навіть попри той факт, що стягувач звернувся до суду із заявами про видачу виконавчого листа з дотриманням встановленого законом строку. У такому випадку, також наявні поважні причини для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (справа №2а/0470/4250/11).
А у справі № 2а-12192/09/0470 суди дійшли висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено не з вини заявника, оскільки стягувач своєчасно звертався до окружного адміністративного суду з відповідною заявою, проте через те, що адміністративна справа перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України, суд своєчасно не видав виконавчий лист.
Водночас Верховний Суд визнав неправомірним те, що суди, поновлюючи строк, зазначають у судовому рішенні конкретний проміжок часу, протягом якого виконавчий лист має бути пред’явлений до виконання.
За позицією Касаційного адміністративного суду, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання встановлений безпосередньо законом. Зміна цього строку судовим рішенням не допускається. А отже, суд має право лише поновити пропущений строк стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними (постанова від 28.03.2018 у справі № 2а-12192/09/0470).
