Метою документа є запровадження обмежень випадків передачі судових справ судом, який розглядає справу в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду при оскарженні судових рішень з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції.

Закон вирішує проблему завантаженості Великої Палати Верховного Суду подібними справами, які реально не потребують вирішення питання предметної чи суб’єктної юрисдикції, не допускає зловживання учасниками справи правом на оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції з метою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та забезпечує функціонування Великої Палати Верховного Суду, як постійно діючого колегіального органу, який покликаний забезпечити єдність судової практики.

Зокрема, згідно із законом, справа підлягає передачі на розгляд Великої палати, коли учасник справи оскаржує судове рішення на підставі порушення правил предметної або суб'єктної юрисдикції, за винятком випадку, коли учасник брав участь у розгляді справи в судах першої або апеляційної інстанції та не заявляв про порушення правил предметної або суб'єктної юрисдикції.

Другий виняток - якщо учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної або суб'єктної юрисдикції наявністю судових рiшень Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду у справі з аналогічною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах.

Ще один виняток - якщо Велика палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної або суб'єктної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.

Також закон покликаний запровадити уніфікацію процесуальних кодексів та розв’язати проблеми накопичення великої кількості справ у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Так,  законом врегульовано питання повернення справ після апеляційного та касаційного розгляду і встановлено уніфіковані правила для трьох кодексів - Господарського процесуального, Цивільного процесуального та Кодексу адміністративного судочинства. Зокрема, встановлено єдиний термін - 15 днів після завершення розгляду справи.