Водночас, відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно з част. 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків передбачено, що для проведення процедури приватизації громадянином до органу приватизації подається відповідний перелік документів, в тому числі оформлена заява на приватизацію квартири.

Таким чином, один з належних доказів є звернення до органу приватизації з належно оформленою заявою, тобто процедура приватизації квартири повинна бути розпочата.

Про це нагадав 07 жовтня 2019 року Верховний Суд, переглядаючи рішення у справі № 752/6593/18.

У цій справі Верховний суд пояснив, що, якщо  громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Зазначимо, аналогічна правова позиція була раніше викладена у постанові ВСУ від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13, у Постанові ВСУ від 09.02.2018 р. у справі № 719/179/17  та у Постанові ВСУ від 27 березня 2019 року у справі № 669/629/16-ц.