За обставинами справи, особа, яка приватизувала двокімнатну квартиру та отримала свідоцтво на право власності на себе, померла. Спадкоємцями квартири стали мати та дружина померлого,  у рівних частках, мати невдовзі теж померла. Згідно із заповітом, який залишила мати, належну їй частку у квартирі вона заповіла іншому сину. Останній звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину на частку у квартирі - через  відсутність документів у померлої матері про державну реєстрацію права власності на частку у квартирі.

Тоді син звернувся до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування, але суди двох інстанцій у задоволенні позовних вимог відмовили.

Натомість, Верховний суд, скасувавши рішення попередніх інстанцій, спрямував справу на новий розгляд до суд першої інстанції.

За правовою позицією Верховного суду, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Навіть якщо спадкодавець (мати) не оформила документів на спадкове майно (квартиру) і не зареєструвала своє право власності на його частину (частку квартири) у встановленому порядку, права на цю частку переходять за заповітом матері на позивача.

Крім того, ВС звернув увагу, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до рішення ВС, виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

З повним текстом постанови ВС/КЦС від 14 серпня 2019 р. у справі № 523/3522/16-ц можна ознайомитись за посиланням.