Як йдеться у пояснювальній записці, закон спрямований на забезпечення доступу до суду та належної юридичної допомоги, а також до кваліфікованого захисту законних інтересів органів держвлади та юросіб.

Зокрема, відтепер здійснювати самопредставництво органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, незалежно від порядку їх створення, в суді зможуть не лише їх керівники, члени виконавчих органів юридичної особи, а й інші уповноважені на це законом, трудовим договором чи статутом особи (тобто працівники).

Як вказують ініціатори законопроекту, нині можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником передбачена лише в Кримінальному процесуальному кодексі України (частина 2 статті 58 КПК), за якою  працівник юридичної особи, яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні, має право представляти інтереси такої юридичної особи.

Натомість, законом внесено зміни до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, частини третьої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, а також частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до нової редакції яких «юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника».

Водночас, прийняті зміни не обмежують виключне право адвокатів на представництво іншої особи в суді. За межами реалізації права на самопредставництво органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи незалежно від порядку їх створення так само можуть бути представлені тільки адвокатами (з урахуванням обмежень уже встановлених Конституцією України).

Зауважимо, Асоціація правників України висловила занепокоєння щодо можливого змішування понять «самопредставництва» та «представництва» юридичної особи. На думку АПУ,  ґрунтуючись на  наведеному формулюванні норми, юридична особа може уповноважити будь-яку особу на підставі довіреності представляти юридичну особу в суді і вважати це самопредставництвом, а не представництвом.