У касаційній скарзі захисник особи зазначив про відсутність події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, на підставі відсутності закону, який би регулював порядок надання дозволу на носіння зброї. Зазначимо, у даній нормі передбачена відповідальність за "носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу".

Касаційний кримінальний суд цю скаргу відхилив.

На думку Верховного суду, норма ст. 263 Кримінального кодексу України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю вимагає аналізу відповідного закону. Однак саме поняття «закон» вміщає в себе розширене тлумачення і може включати окремі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини. А тому за положеннями ст. 263 КК України, тут є об’єктивна сторона складу злочину.

За результатами касаційного розгляду Верховний суд направив справу на новий розгляд до апеляційного суду (який при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним не зазначив форми вини як обов'язкової обставини, що підлягає встановленню), при цьому, залишив особу під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції (постанова КАС ВС від 31.05.2018 у справі № 127/27182/15-к).