Визнати договір недійсним можна і після його розірвання

У суді розглядався позов МОН до Регіонального відділення Фонду держмайна щодо визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити і повернути балансоутримувачу спірні нежитлові приміщення.

Як зазначив прокурор в інтересах держави, приміщення державної форми власності цільове призначення яких - використання для навчального та виховного процесів, фактично було зайняте суб'єктом господарювання для одержання прибутку.

Суд першої інстанції та апеляційний суд у своїх позиціях розійшлися. Так, місцевий суд позовні вимоги не задовольнив, спираючись на те, що відповідний договір оренди не суперечить положенням Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «Про освіту» та «Про вищу освіту».

Однак апеляційний суд позов задовольнив. На думку апеляційного суду спірні орендовані приміщення на момент укладення договору були об'єктом освіти, адже перебували на балансі професійного ліцею. А тому за ст. 63 ЗУ «Про освіту» не могли використовуватися не за призначенням.

Тоді регіональне відділення Фонду держмайна звернулось до касаційної інстанції, зазначивши, що між суб’єктом господарювання та закладом освіти було підписано акт приймання-передачі про повернення з оренди спірних нежитлових приміщень, тобто на момент звернення прокурором з апеляційною скаргою до предмет спору вже був відсутній.

Касаційний господарський суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на тій підставі, що існує неоднозначність в правових позиціях щодо можливості визнання розірваного договору оренди недійсним в судовому порядку.

Зазначимо, раніше Верховний Суд України в постанові від 23.12.2015 у справі № 918/144/15 вказував, що визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Водночас Верховний суд в постанові від 11.04.2018 зробив висновок, що правочин визнається у судовому порядку недійсним з моменту його вчинення, а отже певні правові наслідки договірних правовідносин між сторонами можуть існувати і після розірвання спірного договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх укладення і настання відповідних наслідків.

Тобто за обставин, коли предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (постанова ВП/ВС від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Прочитано 1924 разів