За обставинами справи, апеляційний суд відмовив у поновленні строку апеляційного оскарження ухвали місцевого суду. Тоді заступник прокурора звернувся до ВС із касаційною скаргою, зазначивши, що прокурор вищого рівня, який подав апеляційну скаргу, участі в судовому розгляді не брав, про ухвалу місцевого суду йому стало відомо поза межами строку на апеляційне оскарження, а сама ухвала місцевого суду була оприлюднена в ЄДРСР за день до закінчення строку апеляційного оскарження.
Як йдеться у постанові ВС, відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК України право на подання апеляційної скарги мають прокурори вищого рівня, незалежно від їх участі в судовому провадженні. Проте у КПК не передбачено особливого порядку та строків оскарження прокурорами вищого рівня судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку.
Як стало відомо з матеріалів кримінального провадження, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, був присутній під час оголошення ухвали місцевого суду, йому було роз'яснено порядок і строки апеляційного оскарження, копію ухвали він отримав 23 листопада 2017 року, а останнім днем подання апеляційного скарги було 28 листопада.
За висновком ВС, прокурори мали достатньо часу для апеляційного оскарження згаданої ухвали в межах встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України строку.
А тому, викладені у касаційній скарзі причини пропуску строку апеляційного оскарження, зокрема, пізнє розміщення ухвали суду першої інстанції в ЄДРСР, не є об'єктивно непереборними та поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження (постанова ВС у справі № 222/466/17 від 25 вересня 2018р.)