Такий висновок зробила Велика Палата Верховного суду в постанові від 13 березня 2019 р. у справі №920/149/18 (провадження №12-297гс18).

За обставинами справи, позивач просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову. При цьому він послався на ч. 5 ст. 74 Закону України від 2 червня 2016 р. №1404-VІІІ "Про виконавче провадження", якою встановлено строк для оскарження у 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Господарський суд ухвалою відмовив у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця - на підставі пропуску скаржником десятиденного строку (10-ти календарних днів), встановленого ч. 1 ст. 341 ГПК України, та відсутності клопотання про його поновлення.

Як результат - маємо два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення. 

З метою формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата ВС зазначила, що з огляду на встановлений ст. 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України, а також застосовується в інших процесуальних кодексах України.