Аргументуючи своє рішення, Верховний суд нагадав, що кримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, так само як не встановлено  безумовного обов`язку слідчого судді, суду, прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучати перекладача.

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом, за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень за мовними ознаками. Це правило знайшло своє відображення в ч. 2 ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України. 

За принципом «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах «а», «е» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких обвинувачений має право:

а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;

e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.

За загальним правилом та відповідно до ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом (частини 1 і 3).

Залучення перекладача для проведення процесуальних дій має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні та не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (п. 18 ч. 3 ст. 42, п. 9 ч. 1 ст. 56, п. 11 ч. 3 ст. 64-1, п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК).

Однак на думку ВС, питання про дотримання вимог ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення принципу «рівності можливостей» та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції.

У даній справі в суді першої інстанції під час розгляду кримінального провадження за клопотанням особи був залучений перекладач. Однак, під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції ні засуджений, ні його захисник не вказували про необхідність залучення перекладача. А з аудіозапису судового засідання в суді апеляційної інстанції вбачається, що у особи не було складнощів у розумінні української мови, він самостійно висловлював свою думку щодо поданих апеляційних скарг, а також виступав у судових дебатах та з останнім словом.

А тому, на думку Верховного суду, апеляційний суд не мав об`єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою (постанова від 11.06.2019 у справі № 219/5455/16).