Президент України Петро Порошенко нарешті підписав Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України олійних культур».

1) судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом або відбулось зменшення розміру позовних вимог (в такому випадку збір повертається в розмірі переплаченої суми);

2) відбулось повернення заяви або скарги;

3) отримана відмова щодо відкриття провадження у справі;

4) заява або скарга залишена без розгляду (крім тих випадків, коли причина – в повторному неприбуттю позивача або за його клопотанням);

5) провадження у справі закрите.

Повернення сплаченого судового збору за цих підстав здійснюється згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 № 845).

В інших випадках, не перерахованих у ст. 7 Закону «Про судовий збір», у т. ч. в разі сплати судового збору без подальшого звернення до суду, кошти можуть бути повернені відповідно до Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 року №787).

Для цього особа, яка бажає повернути помилково сплачені кошти, має здійснити наступні кроки:

1. Звернутися до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) із заявою та підтверджуючим документом (оригіналом) про відповідну сплату коштів. Із зразком заяви на повернення судового збору можна ознайомитись за посиланням. Далі суд перевірить факт зарахування цих коштів на рахунок, призначений для сплати судового збору, та відсутність факту звернення даної особи з позовною заявою до суду. Якщо ці факти підтверджуються – заявникові видають подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком №787
2. Наступний крок – звернення до органу Державної казначейської служби (за місцем помилково зарахованого платежу) із заявою про повернення коштів з бюджету. Разом із заявою платник подає оригінал подання суду та оригінал платіжного документу (його копію або паперову копію електронного розрахункового документа), який підтверджує перерахування коштів до бюджету. У разі потреби в поверненні коштів у готівковій формі, а не на рахунок, разом із поданням потрібно надати інформацію, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

Після розгляду звернення, орган Державної казначейської служби України у вказаний спосіб здійснює повернення коштів.

Перш за все, при продажу своєї земельної ділянки екс-власник має сплатити податок на доходи фізичних осіб. І тут має значення громадянство особи. Так, якщо продавець - громадянин України, ПДФО становитиме 5% від суми договору, яка не повинна бути нижчою оціночної вартості нерухомості (тобто не від реальної вартості об’єкта). Для нерезидентів цей податок становить 18% від суми договору.

 Зверніть увагу, від сплати такого податку звільняються продавці, щодо яких відбувається одночасне виконання наступних вимог:

 - земельна ділянка, що відчужується, не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної у ст. 121 Земельного кодексу України;

 - платник податку провів не більше однієї операції відчуження нерухомості за звітній рік;

 - у його власності об’єкт відчуження перебував більше 3 років. Зауважимо, ця умова не поширюється на майно, отримане таким платником у спадок.

Згідно з положеннями п. 49.18 ст. 49 гл. 2 розділу II ПКУ, щодо сплати ПДФО платник-фізособа повинен подати декларацію про майновий стан і доходи за минулий рік. Подати відповідну декларацію до ДФС потрібно до 1 травня поточного року:

– особисто або через уповноважену особу;

– поштою з повідомленням про вручення;

– електронною поштою з використанням ЕЦП (електронного цифрового підпису).

Крім того, для реєстрації договору купівлі-продажу продавець повинен надати нотаріусу квитанцію про сплату держмита (1% від суми договору).

Згідно з декретом Кабінету міністрів України "Про державне мито", від сплати держмита звільняються громадяни, які мають передбачені законом для цього пільги:

- громадяни, які постраждали від катастрофи на Чорнобильській АЕС 1 - 4 категорій;

- інваліди ВВВ, члени сімей воїнів, які загинули або пропали без вісті (а також прирівняні до них особи);

- інваліди I і II груп.

Якщо обидва учасники угоди купівлі-продажу мають такі пільги, вони держмито не сплачують. Якщо один з них таких пільг не має, він зобов'язаний сплатити держмито.

Насамкінець, сплачується військовий збір – 1,5%. Зверніть увагу, якщо ПДФО не сплачується, то і військовий збір не сплачується також. Збір у Пенсійний фонд з операцій купівлі-продажу земельних ділянок за чинним законодавством не стягується.

Отже, при операціях купівлі-продажу земельної ділянки стягуються такі податки, плати та мита:

- ПДФО (0%, 5%, 18% залежно від вказаних вище обставин), сплачує продавець;

- військовий збір (1,5%, лише у випадку стягнення ПДФО);

- державне мито (1%), сплачується за згодою сторін;

- винагорода нотаріусу, сплачується за згодою сторін.

Зверніть увагу, якщо оформити договір дарування, замість договору купівлі-продажу, з 2017 року діє нульова ставка оподаткування доходу, отриманого в дар (спадщину), не лише від родичів першого ступеня (подружжя, діти/батьки), а й другого (рідні брати, сестри, дідусь і бабуся, онуки). Таким чином, дарувальник звільняється від сплати держмита, а обдаровуваний - сплачує лише 1% від вказаної вартості нерухомості. Для усіх інших категорій учасників  тому, хто отримує нерухомість в подарунок, доведеться заплатити такі ж податки та збори, як і при оформленні договору купівлі-продажу.

Читайте також:

Особливості сплати податку на нерухомість у 2018

Яка нерухомість не підлягає оподаткуванню?

Купівля нерухомості в Україні за криптовалюту: правові аспекти

Більше того, за ст. 53 ПК України, платник податків, який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації (навіть якщо така консультація за своїм змістом була неправильною і призвела до порушень платником податків  податкового законодавства) звільняється від відповідальності.

Крім того, платник податків має право оскаржити надану йому індивідуальну податкову консультацію в суді. Цим правом і скористався позивач, звернувшись до суду з метою оскаржити надану йому ІПК (фактично, коротку відписку) на підставі того, що вона, на його думку, не відповідає вимогам ст. 52, 53 ПКУ.

Суди перших двох інстанцій не знайшли підстав для того, щоб цей позов задовольнити, позаяк, за їх висновком, ІПК повністю відповідала методичним рекомендаціям щодо надання органами ДПС України консультацій, а сама природа ІПК не породжує жодних юридичних наслідків, адже за своїм змістом не є рішенням суб’єкта владних повноважень чи нормативно-правовим актом.

З такими висновками зовсім не погодився Верховний суд, вказавши таке:

- ІПК як правовий акт індивідуальної дії створює або припиняє права та обов’язки платника податків;

- ІПК можна оскаржити в суді;

- при розгляді позову платника податків щодо визнання ІПК недійсною, суд має перевірити обставини щодо відповідності зазначених у консультації висновків нормам відповідного податку чи збору.

- у випадку визнання ІПК недійсною, органи ДПС зобов’язані надати платнику податків нову ІПК.

Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили усіх обставин, зокрема, щодо відповідності ІПК нормам або змісту податків, Верховний суд скасував їх рішення та направив справу на новий розгляд (постанова ВС/КАС від 20.02.2018 у справі № 813/2617/15).