Такий висновок зробив ККС ВС у постанові від 13.11.2019 у справі № 201/1058/19.
Зазначимо, кримінальний процесуальний закон, а саме ч. 1 ст. 50 КПК України передбачає виключний перелік документів, які підтверджують повноваження адвоката у кримінальному процесі:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- ордер, договір із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Однак, у даній справі апеляційний суд вирішив на свій розсуд трактувати закон.
Так, ухвалою апеляційного суду скаргу захисника підозрюваного повернуто через те, що він на підтвердження повноважень як захисника, додав до своєї апеляційної скарги лише ордер та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, але не додав копію договору про надання правової допомоги адвоката та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, і таким чином не підтвердив свої повноваження на представництво інтересів підзахисного.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Верховний суд задовольнив касаційні вимоги з огляду на наступне.
У п. 2 ч. 1 згаданої вище ст. 50 КПК використана синтаксична конструкція, в якій однорідні члени речення з'єднані безсполучниковим зв'язком і між двома останніми членами речення стоїть розділовий сполучник "або".
Таким чином, пункт 2 ч. 1 ст. 50 КПК визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого п. 1, - захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 цієї статті цього кодексу (у даному випадку - ордер).
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КПК України «встановлення будь-яких додаткових умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається». Більше того, долучення до матеріалів кримінального провадження захисником витягу з Єдиного реєстру адвокатів України законодавством не передбачено.
Отже, виходячи з наведеного, судом апеляційної інстанцій було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування його рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
