Cпадкування об'єкта нерухомості: що з ділянкою, на якій він розташований?

Одним із актуальних в сфері спадкування питань нині залишається застосування  принципу слідування «superficies solo cedit»: збудоване на землі слідує за нею.

Зазначимо, в Україні цей принцип почав застосовуватись з 2009 року - після уведення в дію закону № 1702-VI. Цей закон вніс зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких  особа, набуваючи право власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці іншої особи, одночасно отримувала  право власності на таку ділянку або її частину.

Більше того, принцип слідування земельних ділянок за розміщеними на ній об'єктами, закріплене також у ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про іпотеку» та ст. 7 Закону України «Про оренду землі».

Показово, що в українському земельному законодавстві лишається чимало прогалин та невизначенностей - тому щодо застосування окремих норм права прийнято послуговуватись рішеннями та висновками Верховного суду.   

Касаційною інстанцією в багатьох справах було визначено, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на будівлі чи споруди. Зокрема, такої думки Верховний суд дотримався у постановах по справах № 461/2328/16-ц,  № 911/3665/16, № 235/6657/16-цта ін.

Принцип єдності земельної ділянки та розташованого на ній об'єкту нерухомості було закріплено і в постанові Великої Палати Верховного суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16. 

Аналізуючи наведену практику, зрозуміло, що згаданий принцип слідування застосовується і у спадкових правовідносинах. Це означає, що при спадкуванні об'єкта нерухомості, спадкоємець одночасно набуває право власності на земельну ділянку, де розташована така нерухомість. Таке правило спадкування також закріплене на законодавчому рівні - за ч. 2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Тим не менше, часто Верховний суд неоднозначно тлумачить дане положення. 

Зокрема, в одній із справ, в якій позивач оскаржував відмову нотаріуса оформити право власності на земельну ділянку, де розташований успадкований будинок, Верховний суд не погодився із висновками судів попередніх інстанцій - і відмовив у задоволенні позовних вимог. На думку Верховного суду, спадкування за заповітом та перехід права власності стосувалися лише житлового будинку, про що йшлося в заповіті. Натомість, земельна ділянка, про яку в заповіті не йшлося, має спадкуватися окремо - за законом.

Зазначимо, аналогічної правової позиції ВС дотримувався і в низці інших справ, зокрема, в постанові КЦС від 21.11.2018 у справі № 341/363/16-ц. Така розбіжність у правових висновках ВС стала причиною для звернення до Об'єднаної палати КЦС/ВС. 

За результатом розгляду даної справи (№ 675/2372/16-ц) Об'єднана палата КЦС/ВС відступила від загаданого правового висновку ВС від 21.11.2018 року. ОП КЦС сформувала новий правовий висновок, який підтвердив єдність правової долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, з огляду на положення статей 377 ЦК України та 120 ЗК України. 

Таким чином, за позивачем було визнано право власності на земельну ділянку, на якій розташований успадкований будинок. 

Отже, актуальна практика Верховного Суду свідчить про імперативність «принципу слідування», що означає, що власник, заповідаючи будинок чи інший об'єкт нерухомості, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій він розташований. 

Прочитано 483 разів